Від окопів до підтримки ветеранів. Рівненський гвардієць із позивним Арчі розповів про свій бойовий шлях (ВІДЕО)

До повномасштабної війни він працював у муніципальній варті Рівного, а згодом долучився до Національної гвардії України. За час служби Артур пройшов шлях від стрільця до командира взводу та виконував бойові завдання на Покровському й Костянтинівському напрямках. Під час першої бойової ротації отримав важке поранення, пройшов лікування й повернувся до служби. Нині молодший сержант з позивним Арчі опановує новий напрям роботи – ветеранську політику, щоб допомагати побратимам адаптуватися до цивільного життя.

Відео: YouTube

Перш ніж відправитись на передову, Артур проходив бойове злагодження разом із рівненськими гвардійцями. У квітні 2024 року знімальна група телеканалу «Інтер» зафіксувала, як він штурмує окопи під час навчань. Тоді військовослужбовець говорив про необхідність зачистити позиції та закріпитися на них. Згодом все це довелося виконувати вже в реальних бойових умовах.

Під час однієї з ротацій підрозділ Арчі тримав оборону на Костянтинівському напрямку. Гвардійцям вдалося втримати позиції на передньому краї оборони та не допустити просування противника.

«Як командир взводу, я заступав на позиції на командному пункті, тобто управляв своїми хлопцями. В основному це були стрілецькі бої. Ворог інфільтровувався, заходив, у тому числі й через наші позиції, і прямо на наші позиції. Хлопці їх знищували стрілецькою зброєю, мінами», – розповідає Артур.

Окрім безпосередньої участі в боях, на командирові лежала відповідальність за підлеглих. Деякі військовослужбовці перебували на позиціях понад сто днів. Артур постійно підтримував із ними зв’язок, координував дії та намагався зберегти бойовий дух.

«Треба було підібрати правильні слова, налаштувати всіх на те, що все буде добре. Ну, і паралельно з цим усім у режимі онлайн управляти боєм. Я за кожного переживав як за себе», – пригадує гвардієць.

До цього Артур уже виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Саме під час тієї ротації він отримав важку травму лівої руки. Попереду були операція та чотири місяці лікування.

«Зараз у мене там пластина в суглобі, рука трохи працює не так, як потрібно, але, в принципі, основним бойовим завданням це не заважає. Я придатний, готовий воювати. Все нормально», – каже військовослужбовець.

Війна стала спільною справою для всієї родини Артура. Його батько добровільно долучився до захисту України в перші дні повномасштабного вторгнення. Спочатку він наполягав, щоб син залишався вдома й допомагав родині. Та згодом Артур також став до лав Національної гвардії. Одного дня батько й син випадково зустрілися на дорогах Донеччини. Обидва виконували завдання на сусідніх напрямках.

«Я їхав зі своєї задачі. Знав, що він їздить на бусику, той бусік знав візуально. І ми просто дорогою перетнулися. Зустрілися, скурили по сигареті, переговорили. Ми навіть плакали», – ділиться Артур.

Нещодавно гвардієць повернувся з фронту до Рівного. Нині він працює з ветеранами. Для нього це новий виклик і можливість підтримати тих, хто після фронту повертається до мирного життя.

«Я хочу, щоб кожен ветеран із широко розкритими грудьми пишався тим, що він ветеран», – наголошує Артур.

За матеріалами телеканалу «Інтер»

Джерело: Національна гвардія України (ngu.gov.ua), https://ngu.gov.ua/vid-okopiv-do-pidtrymky-veteraniv-rivnenskyj-gvardiyecz-na-pozyvnyj-archi-rozpoviv-pro-svij-bojovyj-shlyah-video/