«Я служив» - це більше, ніж рядок у резюме: що заважає ветеранам знайти й утримати роботу

Автор: Діана Воронцова

Військовий досвід може бути цінним для цивільного роботодавця, але ветеранам не завжди легко пояснити його мовою вакансій і резюме

Після працевлаштування виникають інші виклики: взаємодія з колективом, адаптація умов праці та пошук можливостей для розвитку.

Чому самої пропозиції роботи недостатньо, у програмі «По живому» пояснила консультантка з працевлаштування людей з інвалідністю внаслідок війни Наталія Бондарчук. Про системні труднощі також розповіла представниця Державної служби зайнятості Альона Скорзова.

Як пояснити роботодавцю військовий досвід

За спостереженнями Наталії Бондарчук, одна з поширених проблем - невміння розповісти про власні навички після служби.

«Всіх об’єднує те, що вони не знають, що говорити роботодавцям, що писати в резюме. Вони пишуть “я служив” і не мають розуміння, що криється за цим словом», - зазначає консультантка.

Під час детальної розмови з’ясовується, що за коротким формулюванням стоять конкретні завдання та вміння, які можна застосувати в цивільному житті. Проте самій людині буває складно побачити цей зв’язок.

Особливої підтримки потребують ті, хто раніше не шукав роботу: тривалий час був професійним військовим або розпочав службу в молодому віці.

Кар’єрний консультант у такій ситуації допомагає визначити сильні сторони, підготувати резюме та сформулювати професійні цілі. За словами Бондарчук, його завдання - підсилити людину, а не вирішувати за неї, ким працювати.

Стереотипи заважають обом сторонам

Ще один бар’єр - упередження. Консультантка розповідає, що частина роботодавців помилково приписує всім ветеранам агресивність або посттравматичний стресовий розлад. Такі узагальнення заважають оцінювати конкретного кандидата, його досвід і потреби.

Водночас ветерани також можуть не довіряти роботодавцям, зокрема побоюватися, що компанію цікавить лише їхній статус особи з інвалідністю.

Тому працювати потрібно з обома сторонами. Бізнесу важливо пояснювати, як проводити співбесіди, організовувати адаптацію та готувати колектив.

Бондарчук застерігає від крайнощів: надмірної героїзації працівника або ігнорування його досвіду та індивідуальних потреб.

Мовчання після співбесіди посилює невизначеність

За словами консультантки, великі компанії частіше мають програми підтримки ветеранів, але рішення в них можуть ухвалюватися повільно. Для кандидатів тривале очікування без пояснень стає додатковим випробуванням.

Її порада роботодавцям - підтримувати зв’язок. Якщо рішення ще немає, варто прямо повідомити про це людині.

Малий бізнес, за спостереженнями Бондарчук, нерідко гнучкіший, проте підтримка там частіше залежить від конкретного керівника, а не від усталеної системи.

Чому ветерани не повертаються на попереднє місце

Альона Скорзова навела результати опитування тисячі ветеранів і військових. За її словами, майже 40% опитаних не повернуться або вже не повернулися на попередню роботу.

Серед основних причин вона назвала непорозуміння з керівництвом чи колективом, потребу в адаптації робочого місця та нестачу нових навичок.

Ці дані стосуються конкретного опитування й не описують ситуацію всіх ветеранів. Однак вони показують: успішне повернення до праці залежить не лише від наявності вакансії чи розміру зарплати.

Перша робота може бути лише пробою

Наталія Бондарчук розповідає, що частина ветеранів звільняється приблизно через рік після працевлаштування. Для них перше цивільне робоче місце стає можливістю спробувати новий напрям і краще зрозуміти власні очікування.

У цей період важлива розмова про перспективи: навчання, зміну обов’язків, кар’єрне та фінансове зростання.

Водночас, як визнала Скорзова, служба зайнятості поки не має повних даних про те, скільки працевлаштованих ветеранів залишаються на роботі через рік. Це ускладнює оцінювання тривалого результату підтримки.

Допомога потрібна до завершення адаптації

На думку Бондарчук, супровід має тривати й після виходу на роботу - до моменту, коли людина адаптується до нового середовища.

Професійні плани можна обговорювати ще під час лікування та реабілітації, враховуючи готовність ветерана до такої розмови. Це допомагає завчасно визначити потребу в навчанні та майбутні умови праці.

Консультантка також наголошує на потребі поєднати розрізнені можливості в зрозумілий маршрут: від відновлення та визначення навичок до навчання, працевлаштування й подальшого розвитку.

Джерело: Національний медіапортал «Ветеран» (veteran.com.ua), https://veteran.com.ua/news/view/ya-sluzhiv-tse-bilshe-nizh-ryadok-u-rezyume-shho-zavazhae-veteranam-znajti-j-utrimati-robotu